Одним з найбільш використовуваних інструментів в діяльності національних банків є маніпуляція курсом власної валюти. Цей прийом зародився після розпаду Бреттон-Вудської системи і в наслідку почав використовуватися для девальвації національних валют між кількома країнами. Він отримав назву валютної війни.
Перша така війна відбулася в період Великої депресії і була досить глобальною. Наступний разприпав на 70-ті роки, коли був скасований золотий стандарт і штучна девальвація виглядала більш ніж заманливо. Останній випадок валютної війни був зафіксований ближче до 2010 року.
Девальвація відбувається з метою підвищення експорту та зниження рівня безробіття. Коли національна валюта знецінена, імпорт стає дорожче, відкриваючи шлях для діяльності національних виробників. Це, в свою чергу, стимулює конкуренцію, зростання промисловості, створення робочих місць.
Щоб визначити курс валют, необхідно враховувати паритет купівельної спроможності - ПКС. Він обчислюється шляхом співвідношення цін на один і той же товар в країнах-емітентах. Цей показник і визначає курс обміну валют.
Центральні банки можуть впливати на курс, використовуючи ряд інструментів. Наприклад, провести валютну інтервенцію, щоб підвищити або знизити вартість національної валюти і впливати на ринок. Банки можуть продавати іноземну валюту з власних запасів, тим самим купуючи і зменшуючи кількість національної, що сприяє її зміцненню.
При кризових низьких процентних ставках девальвація місцевої валюти і стимулювання економічного зростання здійснюються за рахунок кількісного пом'якшення. Центральний банк купує активи банкою і інших фінансових інститутів і вливає їх в економіку, збільшуючи тим самим їх масу. Зростає споживання, знижується безробіття, йде в ріст економіка. Валюта в свою чергу девальвується, знижуються ціни, зростає експорт.
Така політика пом'якшення проводиться в основному в розвинених країнах із спочатку низькою процентною ставкою. При низькій ставці комерційні банки більше займають у центрального, щоб видати приватним особам. Це сприяє притоку в ринки, що розвиваються, ревальвації місцевої валюти. Це головний метод валютної війни проти країн, що розвиваються.
І тим не менше, штучна девальвація валюти не залишається непоміченою і може бути підхоплена іншими державами, що в кінцевому підсумку призведе до глобальної валютної війни, інфляції, зниження купівельної спроможності, знецінення заощаджень в даній валюті та інших наслідків.