Що таке IPO та чи варто інвестувати в нові компанії в Україні

IPO (Initial Public Offering), або первинне публічне розміщення акцій, — це перший публічний продаж акцій або інших цінних паперів приватної компанії. Це ключовий момент у житті бізнесу, коли він переходить з приватного статусу у публічний, отримуючи доступ до значно більшого капіталу від широкого кола інвесторів. Для українських інвесторів, на відміну від сусідньої РФ, участь у IPO не вимагає спеціального кваліфікованого статусу, що робить цей інструмент досить привабливим.

Що таке IPO та як воно працює

Коли компанія вирішує вийти на IPO, вона випускає певну кількість своїх акцій для продажу на фондовій біржі. Цей процес зазвичай супроводжується участю андеррайтера — інвестиційного банку або компанії-посередника між емітентом та інвесторами. Від репутації андеррайтера багато в чому залежить успіх розміщення. Як свіжий приклад: український оборонний стартап Swarmer у листопаді 2026 року успішно вийшов на американську біржу Nasdaq, розмістивши 3 мільйони акцій за ціною $5 кожна і залучивши близько $15 млн. Ціна акцій майже одразу зросла до $13,75, а на момент дебюту сягала $36,5, що демонструє потенційну прибутковість таких інвестицій.

Біржі мають різні рівні лістингу. Наприклад, Nasdaq має три основні: Nasdaq Global Select Market (для найбільших компаній), Nasdaq Global Market (середній рівень) та Nasdaq Capital Market (для менших і молодших бізнесів, як Swarmer). Останній рівень має нижчі вимоги — достатньо близько $5 млн власного капіталу або $50 млн капіталізації, що робить його доступним для стартапів на стадії активного зростання.

Переваги інвестування в IPO

Інвестиції в IPO на ранніх етапах можуть принести значний дохід. Як зазначають експерти, той, хто купує акції при першому публічному розміщенні, часто заробляє більше за всіх завдяки різниці між вартістю цінних паперів на момент покупки та після завершення локап-періоду (зазвичай тримісячного терміну, протягом якого не можна продавати акції). Деякі розміщення можуть давати до +48% прибутку вже через три місяці.

Основна перевага IPO — доступ до значно більшого капіталу: якщо на приватному ринку йдеться про сотні мільярдів доларів, то на публічному — про трильйони. Це також знижує поріг входу для інвесторів, адже інвестувати може ширше коло людей, а не лише фонди.

Ризики інвестування в IPO

Однак інвестиції в IPO пов’язані з високими ризиками. Наприклад, компанія Swarmer, яка вийшла на Nasdaq, офіційно визнана збитковою — у 2024 році її виторг становив лише $329 410, а збитки — $2,1 млн. Аудитори навіть вказують на ризик банкрутства без нових інвестицій. Отримані від IPO кошти часто йдуть на погашення боргів, а не на розвиток.

Останні дебюти на ринку IPO часто виявляються не такими успішними, як очікувалося. Причина — різке зниження котирувань після першого дня торгів. Високі відсоткові ставки світових центральних банків також знижують інтерес до IPO, оскільки інвестори вважають, що ризики подальшої економічної нестабільності перевищують ймовірні вигоди.

Після виходу на біржу змінюється режим роботи компанії: з’являється регулярна публічна звітність, необхідність відповідати на запити аналітиків. Це складніше, ніж у приватному статусі.

Як обрати перспективне IPO для інвестування

Для ефективного вибору емітента потрібно добре знати специфіку фондового ринку, регулярно відстежувати компанії на стадії pre-IPO і вміти аналізувати кандидатів за великою кількістю ознак.

Ключові фактори при оцінці IPO:

• Привабливість сектора: у якій галузі працює компанія, чи є вона перспективною.
• Фінансові показники: виторг, прибуток або збитки, рівень боргів.
• Бізнес-стратегія: які плани розвитку у компанії, на що витрачатимуться кошти від IPO.
• Репутація андеррайтера: чим він більше відомий, тим вищі шанси на зростання ціни акцій.
• Обсяг випуску: значна кількість цінних паперів може негативно вплинути на вартість акції.
• Діапазон цін до початку торгів: чим ширше діапазон, тим більший попит на акції.

Інвесторам слід звертати увагу на акції компаній з хорошим потенціалом зростання і перспективою стабільного розвитку. За словами Вікторії Тігіпко, засновниці фонду TA Ventures, сьогодні інвестори готові вкладатися у «тверді» компанії, з окупністю через 3-5 років, а не в ті, що обіцяють прибутковість через 10-20 років.

Як українцю інвестувати в IPO

Українські інвестори можуть брати участь в IPO через міжнародних брокерів, які надають доступ до закордонних бірж. Існують також інструменти для інвестування в компанії до їхнього виходу на біржу, наприклад, форвардні контракти або токени, ціна яких прив’язана до оцінки приватних компаній.

Один із способів убезпечити угоду — форвардний контракт. Це зобов’язання між двома сторонами за заздалегідь домовленою ціною купити і продати актив. Інвестор зобов’язується продати акції через 93 дні, а контрагент — викупити їх з певним дисконтом, що дозволяє фіксувати ціну та уникати ризиків падіння вартості.

Чи варто інвестувати в IPO?

Інвестиції в IPO — це інструмент з високим потенціалом доходності, але й з максимальними ризиками. Він підходить для досвідчених інвесторів, які готові ретельно аналізувати компанії, моніторити ринкові тенденції та приймати на себе значні ризики. Для новачків краще розглядати IPO як частину диверсифікованого портфеля, а не як основну інвестиційну стратегію.

Часті запитання

Чи потрібна українцям спеціальна кваліфікація для інвестування в IPO? Ні, на відміну від Росії, громадяни України можуть брати участь в IPO без кваліфікації через міжнародних брокерів.

Який мінімальний поріг для інвестування в IPO? Мінімальна сума залежить від брокера та конкретного IPO. Наприклад, у випадку Swarmer акції продавалися по $5, але брокери можуть встановлювати власні мінімуми.

Що таке локап-період? Це період (зазвичай 90-180 днів після IPO), протягом якого засновники та ранні інвестори не можуть продавати свої акції, щоб уникнути різкого падіння ціни.

Чи можна втратити всі гроші, інвестуючи в IPO? Так, це можливо, особливо якщо компанія збанкрутує або її акції різко впадуть у ціні. Наприклад, фонд TA Ventures втратив гроші, проінвестувавши в стартап Auctionata, який збанкрутував через шахрайство засновників.